ВИЗНАЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕННЬ

• запропоновано забезпечувати якість трудового життя на основі врахування об’єктивної складової, яка грунтується на умовах господарювання підприємств у зовнішньому – регіонально-галузевому, та внутрішньому – ресурсному середовищі, та суб’єктивної складової щодо сприйняття якості трудового життя працівниками з позиції його комфортності й гідності; Запропоновані складові становлять підґрунтя методологічного забезпечення якості трудового життя та комплексно охоплюють її складну соціально-екномічну природу;

• визначення поняття «якість трудового життя», особливість якого полягає в урахуванні об’єктивної складової, що характеризує можливості суб’єктів господарювання забезпечити якість трудового життя у відповідності з результатами діяльності й регіонально-галузевими умовами, та суб’єктивної складової, яка зумовлюється сприйняттям достатності рівня якості працівниками;
• методичний підхід оцінювання якості трудового життя працівників машинобудівної промисловості щодо можливості забезпечення за результатами господарювання (у внутрішньому середовищі); відмінність підходу полягає у використанні системи інтегрального і часткових показників з урахуванням їх значущості, які характеризують результати: використання матеріальних, фінансових, людських ресурсів та здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності, що відповідає об’єктивній складовій якості трудового життя;
• методичне забезпечення кількісного визначення якості трудового життя працівників суб’єктів господарювання промисловості щодо регіонально-галузевих умов (у зовнішньому середовищі), відмінність якого полягає в урахуванні: економічного розвитку промисловості, стану ринка праці, соціальної інфраструктури та екологічного стану регіону, що характеризують об’єктивну складову якості трудового життя працівників і визначаються частковими показниками, об’єднаними в інтегральний;
• методичний підхід до оцінювання якості трудового життя за суб’єктивною складовою, відмінність якого полягає у визначенні сприйняття працівниками достатності матеріального і нематеріального заохочення, соціального забезпечення, умов праці у внутрішньому і зовнішньому середовищі за частковими показниками, обґрунтованими використанням багатовимірного факторного аналізу та об’єднаними з урахуванням їх значущості в інтегральний методом адитивної згортки;

• класифікація стратегій забезпечення якості трудового життя за додатково запропонованими теоретично обґрунтованими та практично значущими ознаками: приналежність до середовища перетворень (стратегії спрямованості на внутрішнє та (або) зовнішнє середовище підприємства); термін необхідності реалізації (ургентні, помірковані та планові стратегії); спрямованість дій (стратегії, спрямовані на зміну об’єктивних умов та (або) суб’єктивного сприйняття якості трудового життя); зміна якості трудового життя (стратегії її розвитку, зростання, підтримки);
• комплексний методичний підхід до визначення стратегій забезпечення якості трудового життя працівників промисловості, відмінність якого полягає у позиціонуванні суб’єктів господарювання промисловості у трьох вимірах, два з яких характеризують об’єктивну складову якості трудового життя у відповідності з: регіонально-галузевими умовами (у зовнішньому середовищі); результатами господарювання (у внутрішньому середовищі), а третій – суб’єктивну складову щодо сприйняття працівниками якості трудового життя; розподіл тривимірного простору за якісними рівнями достатності та недостатності дозволив обґрунтувати доцільність використання запропонованих стратегій забезпечення якості трудового життя у промисловості;
• процедура визначення пріоритетності напрямів і заходів інвестування для підвищення якості трудового життя працівників промисловості, відмінність якої полягає у ранжируванні існуючих стратегічних розривів, визначених за інтегральними і частковими показниками складових якості трудового життя з урахуванням значущості для забезпечення достатності її рівня, що доцільно враховувати при формуванні програм якості життя та якості трудового життя.
• Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання теоретичних і методичних положень дослідження доведені до рівня конкретних практичних рекомендацій і процедур з комплексного оцінювання та визначення напрямів підвищення якості трудового життя працівників промисловості на прикладі машинобудівної галузі з урахуванням регіонально-галузевих умов, результатів господарювання підприємств та сприйняття працівниками достатності забезпеченого рівня якості трудового життя, тобто з урахуванням соціальних, економічних, об’єктивних і суб’єктивних чинників. Обґрунтовані в дослідженні теоретичні положення і методичне забезпечення, висновки і рекомендації можуть бути використані органами регіонального управління в процесі формування програм підвищення якості життя населення, власниками і менеджерами підприємств промисловості для визначення напрямів підвищення та стратегій забезпечення якості трудового життя, достатньої для мотивації працівників до зростання продуктивності праці. Теоретичні положення та практичні рекомендації використано у виробничій діяльності підприємств промисловості, у навчальному процесі, а саме – методичний підхід до визначення стратегій забезпечення якості трудового життя працівників промислових підприємств застосовується у навчальному процесі підготовки магістрів за спеціальністю 0.73 «Менеджмент» при викладанні дисципліни «Управління розвитком» у Харківському національному економічному університеті імені Семена Кузнеця.

• визначено теоретико-методологічний базис та обґрунтовано архітектоніку механізму оптимізації розподілу корпоративного контролю в інтегрованому акціонерному товаристві за критерієм підтримки економічної безпеки його розвитку відмінність яких полягає у імплементації стандартів побудови складних систем у сферу реалізації корпоративного контролю, перенесенні стейкхолдерського підходу до утворення площини гармонізації інтересів розширеного кола зацікавлених осіб й визначенні на цьому підґрунті системи загроз корпоративній безпеці, розробці архітектурних моделей механізму корпоративного контролю з виділенням в них практик забезпечення економічної безпеки та визначенні особливостей організації стратегічного управління розвитком акціонерного товариства в умовах трансформації корпоративного контролю;
• теоретично доведено концепцію архітектурно-компетентністного обґрунтування виникнення та забезпечення стійкого розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем особливість якої зводиться до використання компетенцій окремих суб’єктів господарювання як підґрунтя їх залучення в інтеграційну взаємодію з подальшим моделюванням нелінійної динаміки інтеграційного утворення в площині «інтеграційний базис – архітектурна побудова – бізнес-правила взаємодії» та орієнтуванням на підтримку динамічної нестійкості великомасштабної економіко-виробничої системи як основи забезпечення її розвитку;
• розроблено модельний базис інформаційної логістики з урахуванням ієрархічної структури великомасштабної економіко-виробничої системи і потокового характеру взаємодії учасників, що надають цілісне уявлення про загальну архітектуру системи управління безпекою розвитку виробничо-економічної системи з відображенням базових механізмів логістичного управління та всього комплексу зв’язків, які реалізуються в рамках розробленої структурної моделі моніторингу економічної стійкості та через інформаційні, фінансові, матеріальні/сервісні потоки і забезпечують координацію цілей, завдань управління, а також дій учасників процесу у ланцюгах управління інтегрованою логістичною системою;

• технологію проведення перевірки стану управлінського обліку, яка: розширює наявні підходи до перевірок в напрямку застосування розробленого референтного переліку об’єктів перевірки, розподілених за рівнями управління та видами обліку; ґрунтується на зв’язуванні анкети для проведення тестування з організаційними регламентами діяльності підприємств готельно-ресторанних комплексів; використовує систему кількісних критеріїв оцінки стану управлінського обліку, поданих в розрізі головних проблемних аспектів консолідації облікової інформації. Застосування даної технології підвищує рівень якості організації управлінського обліку та виступає підґрунтям для старту нового організаційного циклу;
• підходи до упорядкування та методологію пошуку альтернативних рішень стосовно економічної безпеки підприємств в умовах сильної невизначеності різноманітних факторів впливу з використанням інструментарію розрахунку та багатокритеріального оцінювання рівня нечіткої ентропії, в тому числі при представленні відповідних вхідних критеріїв в нечисловій, мовній, лінгвістичній формі, коли критеріальна відповідність оцінюється нечіткими числами та (або) лінгвістичними твердженнями, тобто формалізується інструментами теорії нечіткого вибору, що забезпечує можливості для розрахунків нечіткої ентропії та дозволяє генерувати математично обґрунтовані рекомендації та вибирати найкращі рішення з забезпечення економічної безпеки функціонування суб’єктів економічної та господарської діяльності, котрі в умовах конкурентного ринкового середовища та фактично існуючих слабовизначених вхідних даних та недостатності інформації в цілому не в змозі дати інші класичні методи;
• теоретичне обґрунтування економічної сутності, змісту та ролі в процесах інноваційного розвитку регіональної інноваційної політики, яку на відміну від інших підходів, пропонується розглядати як регламентований комплекс планів та управлінських процедур, що включає до свого складу обґрунтування пріоритетів та цілей регіонального інноваційного процесу, орієнтованого на розвиток промислово-підприємницької сфери території, а також визначення форм і методів ресурсного, організаційного, інституціонального та інфраструктурного забезпечення даного процесу;
• визначення сутності та змісту поняття «активізація інноваційної діяльності», яке, на відміну від існуючих, пропонується розглядати як процес інтенсифікації впровадження широкого кола доступних підприємству нововведень, спрямованих на підвищення ефективності господарювання та сприяння досягненню поставлених в інноваційній сфері цілей і завдань шляхом повної реалізації комплексу відповідних планів і стратегій, на основі стимулювання й ініціативного залучення персоналу щодо участі у реалізації інноваційних рішень і проектів;
• концепцію інституціонального проектування організаційного розвитку інтегрованих об’єднань підприємств, яка базується на стандартах архітектурного опису складних соціально-економічних систем, розширенні методології управління змінами, онтологічному й мультиагентському моделюванні механізму управління розвитком великомасштабних економіко-виробничих систем, спіральному підходу до відображення інтеграційної динаміки та орієнтована на підтримку стратегічного забезпечення інтеграційної взаємодії;
• методичні положення щодо формування мотиваційної складової організаційно-економічного забезпечення активізації інноваційної діяльності, особливістю якої є урахування параметрів рефлексивного сприйняття персоналом умов інноваційної діяльності в збалансованій системі показників та орієнтація на інтегральне оцінювання готовності підприємства до сприйняття виробничо-технологічних та організаційно-управлінських інновацій. Відмінність методичного підходу до такого інтегрального оцінювання полягає у використанні узагальнених показників, які враховують параметри організаційно-економічного забезпечення активізації інноваційної діяльності, а саме результативність інноваційної діяльності, процесні характеристики, раціональність структурної побудови, інноваційність організаційної культури, ресурсне забезпечення інноваційного процесу, ринкова орієнтація інноваційної діяльності;

• теоретичні основи вдосконалення обліково-аналітичного забезпечення системи менеджменту підприємства в частині модернізації бухгалтерського обліку шляхом розбудови автоматизованої підсистеми стратегічного управлінського обліку, яке на відміну від відомих базується на структуруванні основних завдань складових бухгалтерського обліку, згрупованих в рамках ієрархічного підпорядкування запитам управління, та на розробленому порядку й етапах формування задекларованого забезпечення;
• облікове забезпечення контролінгу економічної безпеки учасників корпоративного об’єднання підприємств відмінність якого полягає у представленні інформаційного середовища як концентратора моделей консолідації інформації, ідентифікації вимог до облікового забезпечення в розрізі функцій та принципів контролінгу, типологізації моделей організації бухгалтерського обліку в залежності від їх узгодженості з особливостями діяльності об’єднань підприємств, розробці структури інтегрованого звіту учасника великомасштабної економіко-виробничої системи, встановленні переліку інструментів конкурентної розвідки та визначення особливостей їх застосування в системі консолідації обліково-аналітичної інформації, обґрунтуванні програми підготовки фахівців з інформаційної підтримки середовища забезпечення економічної безпеки інтегрованого об’єднання підприємств;
• систематизація складу зовнішніх факторів впливу на фінансовий стан підприємств за рахунок ієрархічної структуризації факторів за характером взаємозв’язку між ними та встановлення рівня їх інтегрального впливу на зміну параметрів неплатоспроможності та економічної безпеки підприємств;
• методичний підхід до оцінювання рівню корпоративної безпеки розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем шляхом обґрунтування напрямків оцінювання безпеки та розробки лінгвістичних шкал експертного оцінювання за визначеними напрямками з подальшою стратифікацією отриманих результатів та наданням рекомендації щодо ідентифікації рівня розвитку корпоративного управління;
• теоретичне обґрунтування сутності та особливостей структурної побудови регіональної ділової мережі як специфічної для умов структурно-інноваційної трансформації національної економіки форми організації інноваційного розвитку, що, на відміну від інших способів локалізації інноваційної діяльності, пропонується розглядати як єдину скоординовану відкриту саморегулюючу систему, засновану на балансі конкурентно-коопераційній взаємодії, що має враховувати відмінності у характері та у якості інноваційного співробітництва між суб’єктами господарювання різних галузей та секторів регіональної економіки, які являють собою ланки єдиного науково-виробничого циклу генерації та впровадження інновацій, з різним рівнем економічного розвитку;
• методичний підхід до оцінки ризику кредитування діяльності фінансових установ (фінансових компаній та кредитних спілок), відмінністю якого від наявних є врахування класу кредитоспроможності позичальника в рамках розробленої ризик-орієнтована модель оцінювання та врахування рівня зв’язності між собою фінансових установ-позичальників, який в свою чергу розглядається як фактор невиконання зобов’язань за кредитом;
• типологія інноваційних стратегій підприємства, типологічні ознаки якої (за типом реакції на появу інновацій на ринку; за типом розробки, впровадження та адаптації інновацій; за типом виведення інновацій на ринок; за масштабністю та комплексністю інновацій) було доповнено ознакою об’єктів інноваційних змін, що розкриває інструментальне значення інноваційних стратегій в контексті зміни домінуючої парадигми стратегічного управління підприємством;
• обґрунтування структури та послідовності формування механізму активізації інноваційної діяльності, особливість побудови якого полягає у сполученій взаємодії контурів об’єктно-орієнтованого управління (складається з низки функціонально-спеціалізованих процедур, результатом здійснення яких є формування та упорядкування портфелю доступних підприємству інноваційних проектів) та рефлексивного управління (базується на використанні різних методів та інструментів впливу на ментальний простір міжсуб’єктної взаємодії учасників інноваційної діяльності, в ході чого у свідомості працівників має бути сформовано інформаційні моделі (образи), орієнтовані на підтримку позитивного ставлення щодо участі у генерації інноваційних ідей та впровадженні нововведень);
• технологія розробки програм підвищення лояльності персоналу до вирішення завдань впровадження нововведень на основі підготовки та реалізації комплексу соціокультурних змін, що на відміну від інших підходів, пропонується підпорядковувати положенням стратегії та вимогам формування певного типу системи організаційно-економічного забезпечення активізації інноваційної діяльності підприємства, обумовленого сполученням параметрів стану інноваційного середовища та домінуючим типом рефлексивного усвідомленню інтересів суб’єктів інноваційних процесів в цій сфері;
• методичні положення щодо виявлення джерел реалізації резервів забезпечення фінансової стійкості банку, які, на відміну від існуючих, базуються на визначенні впливу банківських операцій (депозитні, кредитні, розрахунково-касові, валютні) на фінансову стійкість банку, що дозволяє виявляти відмінності у напрямах впровадження фінансових інновацій у банках з різними якісними рівнями фінансової стійкості;
• методичне забезпечення оцінювання прихованих витрат підприємства, відмінністю якого є визначення наявності прихованих трансформаційних витрат та їх оцінювання на підставі виділення легальних та прихованих трансакційних витрати в структурі сукупних витрат підприємства, що дозволяє визначити центри утворення прихованих витрат, а також оцінити масштаби їх впливу на економічну безпеку діяльності підприємства;
• науковий підхід до формування платформи побудови фінансового механізму фінансової безпеки за рівнями суб’єктів фінансових відносин, що, на відміну від існуючих, полягає у застосуванні фінансової архітектоніки структурно-функціональної диференціації фінансових відносин, які реалізуються у фінансовому просторі між суб’єктами господарювання всіх економічних рівнів та є передумовою побудови фінансового механізму фінансової безпеки;
• теоретичні засади організації управління економічною безпекою підприємства, виходячи з взаємозалежності між концептами економічної безпеки підприємства та його компетентностей, що створює предметну область дослідження та дозволяє визначити структурних елементи та їх взаємозв’язки в механізмі управління економічною безпекою та стійкістю розвиту промислових підприємств на засадах компетентнісного підходу;
• механізм іпотечного житлового кредитування «роботодавець-працівник», який дозволяє за рахунок побудованої моделі взаємодії між усіма суб’єктами процесу та комплексної системи обліково-аналітичного забезпечення підвищувати мотивацію персоналу виробничих підприємств та сприяти стратегічним змінам великомасштабних економіко-виробничих систем.

• розроблена і запропонована концепція формування, використання та капіталізації синтезованого капіталу, яка включає обґрунтування головних дефініцій, механізмів та методологічного базису. Визначено особливості формування синтезованого капіталу на мікрорівні, регіональному та макроекономічному рівнях. Доведено, що під формуванням синтезованого капіталу варто розуміти створення його об’єктів, під використанням – його активне залучення до виробничого процесу, впровадження відповідних методів обліку, аналізу та управління, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності продукції і підприємства. А капіталізація синтезованого капіталу передбачає його активну експлуатацію у виробничому процесі та реінвестування отриманого прибутку від реалізації продукції, виробленої із залученням даного капіталу, до процесу виробництва.
• запропоновано змістовні характеристики поняття «синтезований капітал», яке базується на узагальненні понять «людський капітал», «інтелектуальний капітал» і «соціальний капітал» на підставі комплексного підходу, який генерується трудовими ресурсами країни, регіону, організації; накопичується, використовується та розповсюджується як на макро-, так і на мікроекономічному рівні, і таким чином забезпечує розвиток підприємств, регіону та країни в цілому.
• розроблено структуру синтезованого капіталу, яка включає елементи з характеристиками, що властиві інтелектуальному, соціальному та людського капіталів, що дозволило визначити її головні компоненти, взаємозв’язки між ними та встановити шляхи забезпечення цілей використання синтезованого капіталу.
• обґрунтовано, що інтелектуальний капітал, на відміну від людського, може мати безособову форму, безпосередньо не прив’язану до людини – це об’єкти інтелектуальної власності, бази знань, інформаційні мережі, структурний капітал, штучний інтелект, а соціальний капітал виконує роль своєрідного «посередника» між працівниками в процесі взаємодії, забезпечує трансферт знань, створює «кредити довіри».
• доведено, що синтезований капітал має переважно нематеріальну форму, яка невід’ємна від працівника як його носія, а першоджерелом формування такої форми капіталу є інвестування у розвиток персоналу, здоров’я, підтримку його працездатності на високому рівні, а соціальний капітал посилює позитивний ефект від розповсюдження нововведень, які створюються на основі формування та використання інтелектуального капіталу.
• запропоновано системну модель сталого розвитку «піраміда сталого розвитку» СЕС типу «держава» та модель оцінювання рівня стану культури як образ «життєдіяльності» при створенні системного базису синтезованого капіталу, яке, базуючись на визначенні місця регіону в ієрархії суб’єктів соціально-економічних відносин, передбачає модель «білого ящика» для параметричної ідентифікації системного стану з описом сутності системних параметрів-показників, що дозволяє отримати достовірну інформацію стосовно його рівня, дає змогу на практиці закласти системний базис ефективного довгострокового розвитку регіону та сприяє формуванню, накопиченню і використанню синтезованого капіталу.
• розроблено структурно-логічну схему взаємозв'язку основних етапів стратегічного управління розвитком регіону, яка ґрунтується на оцінці існуючого стратегічного положення регіону та його можливостей, формуванні набору відповідних альтернативних стратегій, оцінці ефективності їх реалізації, розробці планів, проектів та програм, оцінці ризику їх невиконання, виборі оптимального стратегічного плану, проекту або програми розвитку регіону.
• побудовано багатовимірні структури даних (логічна та фізична модель БД) для вирішення задач підтримки прийняття рішень для регіонального рівня управління процесами формування синтезованого капіталу на основі інтеграції структурованих упорядкованих даних промислових підприємств, що дозволить здійснити масштабування інтелектуальної системи та отримати можливості підключення значної кількості користувачів.
• розроблено модель бізнес-процесу формування управлінських рішень щодо управління синтезованим капіталом підприємств із застосуванням багатовимірного та інтелектуального аналізу даних, за допомогою якої стає можливим визначення основних трендів та закономірностей, які існують на промислових підприємствах України, та використання отриманих результатів для стратегічного рівня управління синтезованим капіталом.
• запропоновано концепцію та вимоги щодо архітектурного, технічного та інформаційного забезпечення аналітичної системи, яка проектується на основі використання хмарних сервісів і методів DataMining та вирішує задачі кластеризації, класифікації, регресійного аналізу даних підприємств регіону в рамках проекту оцінки їх економічного потенціалу.
• розроблено систему моделей для пошуку схованих неявних закономірностей щодо особливостей формування синтезованого капіталу на основі кластеризації даних промислових підприємств та послідовного використання методів ML та DataMining для кожного кластеру, що дозволить виявити слабкі сигнали, які можливо використовувати при формуванні рішень щодо управління синтезованим капіталом.
• запропоновано методичне забезпечення щодо проведення інтелектуального аналізу даних підприємств для формування системи правил щодо визначення та управління факторами, які впливають на зміни синтезованого капіталу підприємств на регіональному рівні, особливістю якого є реалізація наступних блоків: аналіз соціально економічного стану підприємств промисловості (для регіонального рівня); аналіз показників соціального, людського та інтелектуального капіталу; формування та аналіз факторів синтезованого капіталу; визначення впливу макроекономічних тенденцій та індикаторів на фактори та цільові показники управління синтезованим капіталом; формування профілів управління синтезованим капіталом.

• теоретико-методичний підхід до формування механізму управління інтелектуальною власністю підприємства, який, на відміну від існуючих, враховує особливості «умов економіки знань» та передбачає формування цілей та постановку завдань управління інтелектуальною власністю підприємства в умовах економіки знань, що дозволяє обирати та реалізовувати принципи, функції та методи управління інтелектуальною власністю, поєднувати оцінку забезпечення управління нею з характерними ознаками економіки знань на мікрорівні, що сприятиме забезпеченню конкурентних переваг і підвищенню капіталізації підприємства.
• систематизація чинників впливу на синтезований капітал як сукупності чинників формування та використання інтелектуального, людського та соціального капіталів, що на відміну від існуючих, дозволяє згрупувати зазначені чинники за рівнями (мікроекономічний, мезоекономічний та макроекономічний) та визначено взаємовплив зазначених чинників між обраними рівнями.
• Розроблена система інтелектуального аналізу сукупності економічних та соціальних індикаторів діяльності підприємств та організацій регіону, аналіз результатів регіонального розвитку та їх впливу на формування синтезованого капіталу, яка базується на програмно-апаратних рішеннях для системи інтелектуального аналізу даних, яка повинна підтримувати концепцію «публічних хмарних обчислень», описана на прикладі Windows Azure і Azure.
• аналітичне забезпечення підвищення рівня використання ТЕМП, яке, на відміну від існуючих, базується на моделюванні складових технології менеджменту персоналу, що дає змогу визначити існуючі проблеми менеджменту персоналу та оптимізувати відповідні бізнес-процеси підприємства в умовах забезпечення його збалансованої й ефективної кадрової політики і методичні рекомендації щодо оцінювання рівня технології менеджменту персоналу, особливістю яких є групування промислових підприємств Харківського регіону за її складовими, що дає змогу виявити рівень значущості кожної складової щодо віднесення підприємств до відповідного рівня та оцінити загальну динаміку зміни рівня технології менеджменту персоналу в групах підприємств.
• методологічний базис формування та капіталізації синтезованого капіталу, який включає опис суперечностей у сфері синтезованого капіталу, принципи, емпіричну, теоретичну, логічну і методологічну основи, інституційні, інформаційні, ресурсні, інфраструктурні, мотиваційні умови, способи формування, використання та капіталізації синтезованого капіталу: придбання, створення самостійно або залучення науково-дослідних установ, економічні, соціально-психологічні, організаційні та правові методи.
• методичний підхід до створення регіональних і міжрегіональних кластерів, що стимулюватимуть залучення інвестицій до інноваційно зорієнтованих комплексів регіонів, які на відміну від існуючих дозволять доцільно використовувати економічний потенціал; знизити ресурсо-, енерго- та матеріалоємності промислового виробництва, підвищити життєвий рівень зайнятих у промисловості та стимулюватимуть вітчизняних виробників до підвищення конкурентоспроможності продукції на світовому та внутрішньому ринках.
• інформаційні технології інтеграції даних до БД на основі доступу по API до сервісів та БД відкритих зовнішніх сховищ даних; підходи щодо проектування сховища даних для індикаторів промислових підприємств на регіональному рівні для можливості подальшого масштабування БД; практичні аспекти реалізації технології вилучення, перетворення і завантаження даних (ETL) на базі використання платформи Azure та сервісів AzureDataFactory.
• методичні рекомендації щодо управління структурою інтелектуального капіталу, які, на відміну від існуючих, визначаються за результатами визначення рівня розвитку складової інтелектуального капіталу (низький, середній або високий), з урахуванням рівня складності впровадження нових процесів, вартості імплементації заходу, сутнісних характеристик складових інтелектуального капіталу на окремих підприємствах.
• методичний підхід до оцінки дієвості важелів регуляторної політики, відповідно до якого виявлено зв’язок і взаємозалежність між важелями регуляторної політики та інтегральним показником соціально-економічного розвитку країни, що уможливлює виявлення інструментів, застосування яких сприятиме забезпеченню загальної ефективності регуляторної політики, що, в свою чергу, впливатиме на поліпшення показників соціально-економічного розвитку національної економіки.

• процедура формування технології ефективного менеджменту персоналу (ТЕМП) підприємства як інструменту накопичення та використання синтезованого капіталу, яка відрізняється від існуючих поєднанням у комплексну систему в чітко визначеній та науково обґрунтованій послідовності здійснення взаємопов’язаних етапів формування технології ефективного менеджменту персоналу.
• процедура вибору сценаріїв визначення впливу чинників на формування та ефективне використання синтезованого капіталу, яка відрізняється від існуючих застосування методу когнітивного моделювання та враховує взаємовплив чинників різного рівня.
• методичний підхід до визначення значущості складових технології менеджменту персоналу підприємства, який, на відміну від існуючих, синтезує кількісну та якісну оцінку технології менеджменту персоналу, ґрунтується на використанні методу експертних оцінок, таксономічного й кореляційно-регресійного аналізу, що дає змогу підвищити обґрунтованість управлінських рішень з управління персоналом, виявити пріоритетність складових технології менеджменту персоналу та розробити конкретні рекомендації щодо їх застосування на досліджуваних машинобудівних підприємствах.
• систему характеристик та параметрів хмарної архітектури зберігання даних для вибору існуючих рішень щодо інтелектуального аналізу великих обсягів даних та можливості побудови аналітичної інформаційної системи для моніторингу соціально-економічного розвитку регіону, ключовою особливістю якої є орієнтація на автоматизований процес отримання рішень.
• методичний підхід щодо оцінки структури інтелектуального капіталу промислового підприємства, який відрізняється визначенням його рівня за обраними складовими серед сукупності досліджуваних підприємств, що здійснено з використанням інструментарію кластерного аналізу та дозволило класифікувати отримані групи підприємств.
• методичний підхід до здійснення аналізу впливу регуляторної політики держави на національну економіку, що, на відміну від існуючих, ґрунтується на визначенні якості розроблених регуляторних актів відповідними органами виконавчої влади, на врахуванні інтеграційних процесів шляхом оцінки рівня впровадження стандартів ЄС та побудові моделі впливу регуляторної політики держави на національне господарство.
• Науково-практичні положення роботи були використані при розробці заходів з формування та використання синтезованого капіталу регіону. В Науково-дослідному центрі індустріальних проблем розвитку НАН України впроваджено підхід до створення регіональних і міжрегіональних кластерів, що стимулюватиме залучення інвестицій до інноваційно-зорієнтованих комплексів регіонів, що дозволить доцільно використовувати економічний потенціал регіону (довідка про впровадження № 05/281 від 10.12.2016 р.); в Мереф'янській міській раді впроваджено методичні рекомендації щодо оцінювання рівня технології менеджменту персоналу як інструментарію реалізації синтезованого капіталу (довідка про впровадження № 3993 від 08.12.2016 р.); на ПРАТ «Харківський коксовий завод» впроваджено методичні рекомендації щодо оцінювання рівня технології менеджменту персоналу як інструментарію реалізації синтезованого капіталу та методичний підхід до визначення значущості складових технології менеджменту персоналу підприємства, який синтезує кількісну та якісну оцінку (довідка про впровадження № 1396 від 09.12.2016 р.).
• Крім того, результати дослідження застосовуються у навчальному процесі Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, зокрема при викладанні навчальних дисциплін: «Територіальне управління»; «Національна Економіка»; «Захист прав інтелектуальної власності в управлінні проектами»; «Методи та системи штучного інтелекту».

• технічне завдання на створення мультимедійних дидактичних комплексів з урахуванням специфіки процесу розроблення структури представлення інформації у технічному завданні, що дозволяє здійснювати створення мультимедійних дидактичних комплексів у вигляді електронних мережевих середовищ для навчання користувачів знанням в певній предметній області;
• технічне завдання на створення персональних навчальних систем як сучасного ефективного інтерактивного мультимедійного контенту, практична значимість якого полягає у визначенні вимог до побудови сучасного персоналізованого електронного курсу;
• технічне завдання на організацію персонального кабінету педагога та студента, особливість якого полягає в формуванні інформаційно-комунікаційного середовища, практична значимість якого обумовлюється достатньою функціональністю та надійністю для забезпечення процесу електронного навчання;
• методику вибору систем інструментальної підтримки процесу розробки педагогічного дизайну, в основі якої лежить метод аналізу ієрархій, яка дозволяє проводити кількісне оцінювання альтернативних варіантів систем інструментальної підтримки е-learning;
• методичні засади створення електронного довідника для підтримки систем електронного навчання, які засновані на використанні програмних агентів і дозволяють визначити позиціювання ефективності використання інформаційних каталогів електронного навчання;
• методичні засади моделювання відносин підприємства з працівниками з урахуванням фактору корпоративного навчання, які дозволяють оцінити очікувану працівником якість корпоративного навчання;
• методичні рекомендації щодо впровадження електронного навчального простору у освітянський процес закладів вищої освіти України шляхом проведення аналізу масштабів і форм впровадження дистанційної форми навчання у провідних вітчизняних та іноземних закладах вищої освіти, визначенні існуючих для вітчизняних закладів освіти перешкод та необхідного забезпечення впровадження дистанційної форми навчання. Практична значимість даного результату полягає в забезпеченні поступової реалізації бізнес-процесів впровадження дистанційного навчання у закладах вищої освіти, контроль і оцінка їхнього виконання;
• методичні засади впровадження електронного навчального простору у освітянський процес підприємств та установ шляхом виділення сутності та типології відкритих онлайн-курсів, що дозволяє формувати комплекс різних видів забезпечення систем електронного навчання;
• методичні рекомендації щодо створення підсистеми пошуку потрібних навчальних матеріалів у електронному навчальному простору шляхом виділення процесів інформаційного наповнення контенту e-learning. Практична значимість даного результату полягає в забезпеченні формування технологічної і інформаційної інфраструктури пошуку високоякісних інформаційних навчальних ресурсів, що забезпечують дистанційний навчальний процес (у різних його формах), функціонування системи електронного навчання і її взаємодію з потенційними і існуючими особами, які навчаються.

• методика використання карт пам’яті для структурування інформаційного простору навчальних дисциплін шляхом включення групи цілей притаманних системам електронного (змішаного) навчання. Практична цінність даного результату полягає в забезпеченні статистично значущого покращення успішності навчання здобувачів освіти та одержанню позитивного відгуку користувачів систем e-learning;
• інструментальний базис для підвищення рівня безпеки систем підтримки електронного навчання за рахунок виділення факторів впливу на підвищення інформаційного захисту сайту e-learning, які виступають теоретичною основою для розробки системи вимог забезпечення безпеки систем e-learning;
• методичні рекомендації щодо організації електронних систем управління навчанням шляхом розробки бізнес-симуляцій та формалізації етапів побудови ділової гри, практична значимість яких полягає в забезпеченні впровадження сучасних інформаційних технологій та інтерактивний інструментарій у вищі навчальні заклади;
• методика створення електронного підручника та його структури за рахунок урахування широких дидактичних можливостей сучасних комп’ютерних технологій та психологічних особливостей сприйняття людиною інформації з екранів моніторів, яка дозволяє здійснювати виявлення та реалізацію нових змістовних можливостей освіти;
• методичні рекомендації до підготовки навчальних матеріалів для розміщення у електронному навчальному просторі за рахунок розроблення алгоритму створення і публікації тесту. Практична значимість даного результату полягає в забезпеченні оцінювання набуття дистанційним працівником нових та / або розширення отриманих раніше компетентностей;
• методика структурування навчальних матеріалів електронного навчання шляхом врахування функціональних особливостей навчальних дисциплін, практична значимість якої полягає в формуванні відповідних розділів веб-порталу з навчальними матеріалами електронного навчання.

• методичний базис формування міжкорпораційних кластерів на підґрунті міжгалузевої та міжрегіональної конвергенції, який, на відміну існуючих, відзначають провідну роль функціонування інноваційних кластерів на основі світового та європейського досвіду саме у формі інтеграційних об'єднань підприємств різних сфер діяльності, тому обмін науково-технічною продукцією та ідеями досліджень не обмежений традиційними науковими школами;
• методичні підходи до створення концепції стратегії інноваційного розвитку економіки країни у розрізі розробки науково-технологічних платформ, що базується на конвергенції знань, технологій і потреб реального сектору та обґрунтовує напрямки державної підтримки фундаментальних та прикладних наукових досліджень, яка, на відміну від існуючих, уможливлює коригування кількісних параметрів оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу підприємств реального сектору економіки;
• набула подальшого розвитку:
• модель прогнозування розвитку інноваційної спроможності суб’єктів господарювання та галузей економіки на підґрунті використання технологій нейромережевого моделювання, яка була апробована на несуміжних галузях і результати досліджень за якою дозволяють обирати діапазон оптимальних значень коефіцієнтів на наступні періоди;
• розроблена база даних показників оцінки інтегрального рейтингу інноваційного потенціалу підприємств, можливість практичного використання розробленої бази даних як на локальному ресурсі, так і розгортанні у хмарі; на відміну від існуючих аналогів, побудова запитів здійснюється за обраними критеріями стратифікації показників у географічному та галузевому розрізі; розрахунок еталонних векторів здійснюється як автоматично, так і за заданими користувачем параметрами, існує окремий блок для внесення оцінок експертів, які можуть коригуватися у процесі проміжних розрахунків. На відміну від загальноприйнятої практики, коли побудова та аналіз векторів первісних даних здійснюється у межах окремих видів економічної діяльності, представлена розробка дозволяє здійснювати міжгалузеві порівняння та підбирати параметри оцінки на кожному з етапів розрахунків.

• методичні рекомендації щодо планування тематики наукових досліджень академічними установами з урахуванням концепції конвергенції інноватики та потреб реального сектору економіки – на основі аналізу досвіду країн ЄС доводиться необхідність урахування напрямів зовнішньоторгівельного потенціалу країни та її окремих регіонів у процесі планування стратегії наукової та науково-практичної діяльності провідними підприємствами галузі;
• методика оцінки ефективності державного фінансування науково-дослідної діяльності на основі запропонованого алгоритму – розрахунок інтегрального індексу інноваційної спроможності за окремими галузями та групами підприємств дозволятиме оцінити ефективність адресного фінансування;
• методичні рекомендації щодо створення ефективної системи моніторингу інноваційної спроможності суб’єктів та галузей реального сектору економіки – запропоновані у дослідженні критерії та механізми оцінки інноваційної діяльності в Україні будувалися на основі особливостей функціонування національної господарської системи та пройшли апробацію на підприємствах різних галузей;
• модель прогнозування результатів інноваційних процесів на підприємствах та в міжкорпоративних кластерах – для розрахунків використовувалися реальні дані промислових підприємств України, тому на перших етапах апробації моделі оцінки інноваційної спроможності було додано функцію налаштування еталонних векторів;
• проект структури бази даних підприємств та результатів наукових досліджень для оцінки перспективності обраних напрямів інноваційного розвитку на підґрунті науково-технологічних платформ на основі концепції використання хмарних обчислень та розподілених сховищ даних для аналізу багатовимірних об’ємів даних. – структуру базу даних та архітектуру зв'язків між її складовими було побудовано після аналізу результатів експертного оцінювання ступеня важливості потреб у впровадженні різних видів інновацій та інтенсивності впливу загроз зовнішнього середовища. Розроблене програмне забезпечення можна використовувати як з освітньою метою (у програмах підготовки магістрів та докторів філософії за економічними спеціальностями), так і органами виконавчої влади у сфері контролю та планування промислового розвитку на основі аналізу звітних статистичних форм.

• категорію «студентоцентроване навчання» шляхом розкриття її складного змісту, що проявляється у визначенні необхідності поєднання та гармонізації особистісних прагнень та потреб суспільства;
• елементи інформаційного менеджменту, зокрема: класифікатор загроз безпеці інформаційних ресурсів корпоративних освітніх мереж, який, на відміну від відомих, ґрунтується на синергетичній моделі загроз, що дозволило класифікувати загрози за складовими безпеки, видами послуг та рівнями ієрархії інфраструктури корпоративних освітніх мереж, оцінювати синергію та гібридність загроз інформаційної безпеці, кібербезпеці, безпеці інформації, їх ймовірність впливу на безпеку інформаційних ресурсів корпоративної освітньої мережі.

• створеної оригінальної терміносистеми з гармонійним поєднанням термінів і інструментів, що, на відміну від інших, дозволяє комплексно розглядати складні процеси формування системи внутрішнього забезпечення якості у ЗВО з урахуванням державних, європейських інституційних вимог, стандартів, рекомендацій, національних і європейських практик в процесі її проектування і діагностування;
• імплементації холістичного підходу (який на відміну від інших, передбачає оцінку властивостей системи внутрішнього забезпечення якості у ЗВО в цілому з подальшим вивченням (в разі необхідності) її елементів. Це дозволить отримувати цілісне уявлення про стан забезпечення якості освіти у ЗВО), середовищного підходу (його застосування полягатиме у запровадженні системи дій із інтегрального забезпечення якості та розвитку його компонентів (ціннісно-орієнтаційного, соціально-психологічного, організаційно-діяльнісного, інформаційно-комунікаційного, просторо-предметного) для особистісно-професійного становлення, розвитку, саморозвитку та самореалізації суб’єктів освітнього процесу), маркетингово-моніторингового підходу (який передбачає вивчення зовнішнього та внутрішнього середовища ЗВО як маркетингового, проведення маркетингово-моніторингових досліджень, які складають інформаційну основу управління якістю освітньої діяльності ЗВО), стейкхолдерського підходу (який дозволяє розглядати ЗВО як стейкхолдер-компанію, а дослідження позицій внутрішніх та зовнішніх стейколдерів – визначати якість надання освітніх послуг у підготовці фахівців з вищою освітою);
• рекомендацій щодо формування складових системи внутрішнього забезпечення якості з урахуванням ESG, зокрема: в частині розроблення/оновлення та затвердження освітніх програм у ЗВО; підходів до оцінки якості, моніторингу та періодичності перегляду освітніх програм у ЗВО (які враховують реалізацію студентоцентрованого і компетентнісного підходів при розробці програм та здійсненні моніторингу якості вищої освіти, вимоги до експертів у процесі залучення для оцінки моніторингу та перегляду освітніх програм, підходи до оцінки їхньої якості та необхідність перегляду за результатами моніторингу), моделі формування академічної доброчесності ЗВО (що надає теоретичне підґрунтя для практичного впровадження інституту академічної доброчесності у вітчизняних закладах вищої освіти), забезпечення конфіденційності та цілісності інформаційних ресурсів корпоративних освітніх мереж.

• запропонована концепція побудови системи інституційної автономії ВНЗ, яка на відміну від існуючих дозволяє створити адаптивну системи інституційної автономії, підсистеми управління академічною, кадровою, фінансовою та організаційною її складовими, що спрямовано на вирішення поставлених державою та суспільством цілей та завдань з модернізації системи вищої освіти та підвищення рівня її конкурентоспроможності у міжнародному освітньому просторі.

• методичний підхід щодо визначення ступеня автономності ЗВО, визначення характерних рис та переваг автономної діяльності окремого ЗВО, який на відміну від існуючих базується на удосконаленій парадигми автономізації діяльності ЗВО України;
• методичний підхід щодо адаптивного використання доцільних форм співпраці ВНЗ та бізнес-структур, який на відміну від існуючих за рахунок обґрунтування необхідності перманентної зміни дозволяє обрати нових форми такої взаємодії;

• послідовність еволюційних етапів модернізації світової системи вищої освіти у XXI столітті, визначення їх характерних рис та комплексу факторів посилення автономії системи вищої освіти держави; систематизація світового та національного законодавчо-нормативного підґрунтя інституційної автономії ЗВО.

• секторальні пріоритету експорту для підприємств України, що спрямовані на задоволення імпортних потреб країн ЄС та експортних можливостей України, їх використання дозволяє проаналізувати загальний стан та структуру експорту України та виявити найбільш перспективні напрямки його активізації;
• систематизація переліку документів, що супроводжують експортні операції, що дозволить підприємству-експортеру сформувати чітку уяву щодо їх документального оформлення, а також визначено джерело їх походження та особливості складання;
• перелік нормативно-правових актів, що регулюють зовнішньоекономінч операції українських підприємств, а також структуровано особливості експортних операцій за товарними групами відповідно до вимог законодавства щодо їх експорту;

• теоретичне і методичне забезпечення з формування експортних логістичних ланцюгів вітчизняних підприємств-експортерів та активізація експортної діяльності в Україні за рахунок оптимізації витратної частини доставки продукції в інші країни світу;
• обґрунтовано необхідності розробки нової методологічної парадигми регулювання обмінних операцій у межах глобального ринку з урахуванням його обмеженості та зростання впливу інтеграційних процесів між його учасниками;
• розглянуті моделі оцінки структури внутрішньогалузевої торгівлі можуть слугувати основою для аналізу динаміки зовнішньоекономічних операцій країни та побудови прогнозів і стратегій міжнародного співробітництва держави в умовах глобальної конкуренції;